Проект Дерево/Папір реалізований спільно з Олексієм Малихом. Представлений у 2021 році в галереї Imagine Point.
Куратор - Олексій Малих.

Роботи, що увійшли в експозицію створені в останні 2 роки практики.
Папір, як носій інформації, є документом , що незважаючи на свою крихкість може надати значимості. На ньому збережено багаж інтелектуального та культурного спадку. Це на папері ми засвідчуємо своє народження, хрещення та смерть.

Папір здатен надати просторового виміру пам’яті. В ньому проявляється матеріальність нематеріального в так інтенсивному спокої. Цей матеріал обтяжений сакральними значеннями здатен поновити відчуття просторового та тілесного вимірів у нашому існуванні.

Самі інсталяції стають вразливими межами між площинами священного та земного. В нашій колективній пам’яті бракує спільного знаменника для однозначного розрізнення цих площин. Зруйновані предмети культу релігійного чи культу епохи проявляють циклічність десакралізації. Тут естамп, – це нотатка, свідчення втраченого, знеціненого артефакту, переходу його у нову площину.
___
Окремі об’єкти та їх сукупність представлена в інсталяціях як форми домашнього іконостасу. Сам іконостас існує на дотичній світів. Перепона, що відділяє нас від святого стає самостійним об’єктом адорації. Домашній іконостас у сьогоднішньому побуті – стихійне явище, що виникло через нав’язливе прагнення людини захистити себе і свій дім створюючи в ньому мале святилище. Цей релігійний простір перекочовує у простори громадські, переслідує об’єкти, що має охороняти.

Ми не почуваємось в безпеці. Не довіряємо інституціям, але й не полягаємо на себе. Обереги сакрального змісту є цього виразним симптомом.

Матеріал: папір / монотипія, сліпе тиснення.


Фото: Катерина Добровольська / Imagine Point

Композиції 2, 3, 4 – відтворюють побутові домашні іконостаси, спроби людини додати святості і почуття захиту в побут.

Композиції 1, 5, 6, 7 були зібрані у великий іконостас, презентовані в рамках проекту Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть в Мистецькому Арсеналі у 2020 році.

Інсталяції на перший погляд виглядають як фрагменти класичного високого іконостасу зі всіма притаманними тектонічними елементами. При наближенні до об’єкту проявляється його справжня структура – більш абстрактна, алегорична. Каркас “іконостасу” складають сотні рель’єфних естампів.Самі елементи цього каркасу, а не ікони виявляють правдиві об’єкти поклоніння. Так як ми знаходимось у земній частині храму – використано лише матеріальні символи, предмети, що ставали об’єктами адорації, сакралізовані нашим суспільством.

Композиції 5 та 6 – фрагменти першого намісного ряду, що розміщуються поряд з північним та південним входами іконостасу. Ікони відсутні – так як ми досі / постійно чекаємо на тих, хто нас врятує.

Композиція 7 – центральний вхід - врата

Композиція 8

Робота була створена в рамках резиденції міжнародного проекту Модернізм для майбутнього 360/365, що мала місце у Львові в першій половині 2021 року. Представлена композиція була експонована на офіційній презентації у приватному помешканні, де проходила резиденція. Робота є однією з інсталяцій створених під час резиденції. Комплексний проект буде представлений з іншими творами учасників міжнародних резиденцій у Каунасі в січні 2022 року. Сама композиція відтворює Мізрах, який в єврейському домі розміщувався на Східній стіні, як звернення в сторону дому Ізраїлю. В помешканні на вул. Княжій паперова композиція знайшла місце на стіні, що вказує на втрачений дім: на місці інсталяції був колись вхід до решти помешкання, яке було втрачено в силу багатьох обставин.