Ми живемо у вирі актів масштабної агресії рівня геноциду на міждержавному рівні і паралельному їх запереченні агресором. Час кризи інституцій, що вибудовували для нас уявлення про безпеку змушує формувати нові системи координат.

Відносна безпека – це те, як характеризуються умови життя на території України. Це місце, де зараз не ведуться бойові дії, та існує постійна загроза чергових ракетних обстрілів. Безпека, яка є основою будь-якого життя тут стала ефемерною. Тілесний вимір існування може бути просто зламаний у будь-який момент. Тут кожен різкий звук нагадує тілу про його крихкість та беззахисність. Але цю фізичну оболонку ми готові віддати за наші маральні нормативи.

Після повномасштабного нападу росії на Україну концепція над якою я попередньо працювала розгорнулася та проявилась чіткіше під новими кутами бачення. Вразливість, ненадійність нашої тілесності, як і всього матеріального світу стала усвідомленим спільним знаменником.

У творах звертаюсь не лише до кожного як часточки суспільства, а й до різних часток самої людини. Усі мої набуті іпостасії: матір, донька, сестра, маскулінні сторони отримують специфічний досвід у війні, що розгорнула росія проти України і народів, що її населяють. Кожна з іпостасей перед обличчям крайньої загрози діє по іншому. Як наслідок у нашому колективному тілі накопичується ментальна колосальна напруга.

Тут не говорю про знесилення, придушення чи виснаження. Усе перераховане є першими асоціаціями, які викликають при такому зображені тіла. Але не маю наміру вдаватись до цих передбачуваних категорій. Для мене важливою є робота з тоншими матеріями і їхнім розумінням, з напругою і пустотами-лакунами в самих нас, які трапляються з українцями щоденно, – з люттю, втратою близьких з розчаруванням, застиганням. Фігури андрогінні чим показую єдність, спільність їхніх переживань. Маскулінне, жіноче, дитяче, материнське – жодна із згаданих часток не домінує в роботах. Вони загострюються, відображаючи біль своєї еволюції на тлі екстремальних подій війни, та жодна з них не витіснена. Це дає мені можливість сказати , як почуваюсь я, як це – бути людиною з усією міццю та крихкістю у війні.

Один з етапів проєкту був реалізований за підтримки програми Artists in War від Jam Factory.

Частина робіт з проєкту ”Відносна безпека” була представлена у Києві 2022 року в в рамках виставуи POP UP the War Series від галереї Imagine Point.
Фото: Сергій Мазураш

Проект «Відносна безпека» презентовано в рамках виставки переможців премії MUHI 2021: In Progress, Український центр при Посольстві України у Франції, Париж, 2022

Виставка-премія МУХі-2021 є відображенням In Progress Art Gallery Shcherbenko Art Center в рамках програми «Українська весна» — проекту, що висвітлює рефлексії трьох молодих українських художниць на тему війни. У відкритті виставки та дискусіях взяли участь Марина Щербенко та лауреати премії Павла Нікітіна, Ольга Кузюра та Марія Стоянова.

Фото: Printemps Ukrainien / Українська Весна / Sherbenko Art Centre