Матеріальні об’єкти, що є свідченням естетичної і ментальної вибагливості епохи означують людину і дійсність, яких вже немає. Вони дозволяють дослідити гостре питання колективної пам’яті. На тлі так змінної геополітичної мапи світу відбувся розрив тяглості нашої органічної культурної еволюції. Багаж інтелектуального, культурного та матеріального спадку, що мав лягти в основу нашої самоідентифікації був незворотньо понівечений. Цей символічний простір, як певна цілісність дає людині певність та своє місце в дійсності. З нашого минулого було усунуто покоління особистостей, та систематично руйновано елементи ціннісної системи, що сьогодні мали бути нашим орієнтиром. Тому нам особливо складно берегти створене до нас, для нас, але не нами і ми продовжуємо втрачати матеріальне і метафізичне…
Частинами інсталяції є відбитки з фрагментів втрачених інтер’єрів, зруйнованих будинків і прикордонних стовпців вже неіснуючих держав… Кожен паперовий об’єкт є не лише посмертною маскою, але й документом, носієм, що фіксує присутність людини у просторі. Процеси у сучасному світі зводять нас до спільного полікультурного знаменника, деформуючи та розмиваючи межі культурної та, зрештою національної ідентичності. Ми не відчуваємо, що це Сьогодні є нашим, бо ми втратили наше Вчора.
Повний проект був реалізований в просторі галереї мистецького об'єднання Дзиґа, Львів, вул Вірменська 35.
Виставка тривала з 08. 03. 2018 до 01. 04. 2018
Фото : Павло Вавілов, Ольга Кузюра
Перша частина проекту була реалізована в рамках фестивалю молодих українських художників під назвою “Сьогодні, що так і не настало”
ФЕСТИВАЛЬ ВІДБУВАВСЯ В МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛІ (КИЇВ, ВУЛ. ЛАВРСЬКА, 12) З 28. 09. 2017 ДО 29. 10. 2017
