___
Вже в перший день підготовки виставки в Тайвані я дізнаюсь, що під російським обстрілом зруйновано музей у моєму місті. Ще один музей, об’єкти матеріальної культури, архіви. Зараз ми не можемо знати яких руйнувань і втрат ще зазнаємо в цій війні. Наша пам’ять та самоусвідослення несуть загрозу російським імперським амбіціям, яким не мало б бути місця в сучасному світі.
___
Вже другий рік проживаю повномасштабну війну в Україні й мої спостереження за трансформацією ролі культури й мистецтв в такі критичні часи привели мене до все ж до оптимістичних висновків. Та початку повномасштабного вторгнення росії в Україну діячам мистецтва було дуже складно поратись з етичними та естетичними причинами говорити чи мовчати. Література і мистецтво не захистили наших рідних від куль і ракет. Втім саме ця універсальна мова дозволила нам вийти із заціпеніння й почати окреслювати пережите. Змога називати свій досвід дозволила усвідомити суспільству себе як колективне тіло. В ньому болить кожна втрата, кожна зруйновані будівля. Але фантомні болі колективним тілом пережити легше, аніж на самоті, в межах власного, крихітного.
Саме зараз розумію — нам як суспільству необхідно розширити межі свого колективного усвідомлення. Прагнучи бути почутим і побаченим вкрай важливо спершу цілісно бачити свого співрозмовника з усім його болем, досвідом страху, любові. Розвиток глибокої емпатії звернений аж до первинного тілесного рівня відчуттів. Ідея проєкту полягає на поверненні до тіла, тіла як носія нашого досвіду. Усвідомлюючи спогади й дійсність на рівні того як вони звучать саме на фізичному рівні й знаходячи їм нове втілення у відповідному матеріалі переживаємо зміни у памʼяті та сприйнятті себе.
В Українаі, а пізніше в Тайвані створила серію обʼєктів, що формують інсталяцію. Працюю з технікою сліпого друку на папері, що дозволяє знімати обʼємні відбитки з різноманітних обʼєктів, зберігаючи нетривкі стани на його поверхні. Папір, що є дослівно документом, на якому фіксуємо найважливіше, як факт народження та смерті, є парадоксально нетривким фізично. Він завжди був носієм пам’яті та цінностей. І ми довіряємо цьому документу, інформації, яку він несе.
Папір також переймає з об’єкта забруднення, сажу та іржу. Це ті нашарування, що так асоціюються з нашаруваннями досвіду, який відчуваємо на своїй шкірі зараз. Досвід тривоги й передчуття небезпеки. Але ця крихкість навчила нас ще більше любити і турбуватись про всіх і все навколо. Серед поверхонь, з яких знято відбитки є деталі будівель, що були відреставровані вже під час війни. В час так масштабних знищень реставратори відтворюють для нас матеріальну спадщину, що несе в майбутнє так цінні символи. На папері для об’єктів з людських рук попередньо відбито поверхні будинків України, поверхні нашого дому, який власноруч оберігаємо.
Дана робота стає болісним коментарем до дійсності з якою стикаємось в Україні, але й свідченням формування нового способу спільного пам’ятання.
Проєкт «Під єдиною шкірою» була представлена в Digital Art Center Taipei. Завдяки співпраці @gallery101ua та AVAT - Association of the Visual Arts in Taiwan українські митці спільно з тайванськими авторами переосмислювали процеси памʼятання та формування ідентичності. Спільна виставка Ландшафти памʼяті під кураторством @marta_trotsiuk підсвітила спільні знаменники в нашому досвіді, дозволила прокомунікувати їх в так різних та співзвучних медіумах.
Митці: Fei-hao Chen, Ольга Кузюра, Марія Прошковська, Ciwas Tahos.
Фрагмент інсталяції «Під єдиною шкірою». Папір/сліпий друк.
Текстури з поверхонь стін і доріг району Treasure hill, де ми жили а Тайвані і який досліджували, були перенесені на папір методом сліпого друку. З отриманих матеріалів зроблено відбитки рук. Крихкі та все ж помітні сліди кожного жесту порятунку свого дому, збереження пам’яті про нього…
Фрагмент інсталяції «Під єдиною шкірою». Папір/сліпий друк.
Крило – це той відреставрований елемент будинку, який так багато містить у собі свободу, крихкість нашого неба, нашу крихкість.
До інсталяції увійшли відбитки зняті з поштових скриньок з Харкова, що постраждав від російської окупації, та до тепер потерпає від активними ракетних атак. Зараз вони є слідами адрес помешкань, яких немає. Адрес на які не приходитимуть вже листи.
