2019

Інсталяція
Матеріал: чортополох

Проєкт створений для Другої бієнале молодого мистецтва в Харкові 2019 року. Робота стала відгуком на концепцію фестивалю "Здається, я заходжу в наш сад".
Куратори бієнале: Дарина Скринник-Миська, Анастасія Євсєєва, Борис Філоненко.


З раннього дитинства Ольга із сестрою проводили багато часу разом з батьками працюючи в саду чи на городі. При нагоді майстрували іграшки з доступного матеріалу. Улюбленими були забавки з липучих кульок будяка. Найчастіше створювалася форма, яку найлегше було зліпити, – ведмедик. Ідея проекту «Моя гра» виникла як спогад-асоціація з дитинства художниці у відповідь на концепцію Бієнале. Водночас це не лише історія про перші досвіди формотворення та творчої взаємодії з природою, але й перші досвіди усвідомленої дитячої жорстокості. В дитинстві Оля зі сестрою носили довгі коси, догляд за якими був великою морокою. Коли дітям набридало бавитися, будяковий ведмедик опинявся у волоссі сестри – і для того, щоб завдати їй прикрощів, і щоб привернути увагу батьків. Тоді привабливі й незагрозливі на вигляд кульки перетворювалися на подразник та дискомфорт. Таке собі перше дитяче розчарування: неспівпадіння візуального й тактильного досвіду.

Через образ з дитинства О. Кузюра розкриває й аналітичну сторону проекту. В саду дітям не дозволяли садити чи доглядати рослини – єдиною прийнятною формою догляду було прибирання зайвого – прополювання бур’янів. Аналогічно художниця сприймає творчість: насправді ми нічого не створюємо, людина у саморозвитку чи творчості торкається не кінцевого результату, а подразника. Тому сад – прекрасне, філігранне, довершене творіння – це результат того, що було прибрано зайве. В цьому проекті О. Кузюра віддає належне цінності контрформи – від’ємній формі, яку треба прибрати, задля того, аби могла розвинутися Форма. Завдання художника – прибрати непотрібний контекст і зайвий шум, а натомість у властивому контексті, в певному часі та просторі виявити конкретну проблему чи зв'язок. У цій «Грі» колюча кулька будяка – символ зайвого шуму, що має бути прибраний.

Об'єкт був експонований в одній із основних локацій фестивалю ЄрміловЦентр з 17 вересня до 31 жовтня 2019 року.

Основними матеріалом є чортополох / рип’яхи / будяки – поширений колючий бур’ян, який в народі наділяють сильними негативними властивостями, як такий, що здатний відлякувати душі покійників та чортів, вважається непотребом. В залежності від умов виставкового простору інсталяція може мати характер замкненого об’єму, або ж відкритого у просторі об’єкту. Її форма та габарити будуть уточнені в залежності від локації.

Інсталяція складається з 160 кг чортополоху, основну частину сформовано у блок 400 х 100 х 150 см.

Проєкт “Моя Гра” представлений на виставці фіналістів конкурсу МУХі 2021. Інсталяція з чортополоху трансформована у просторі М17. Тут бур’ян замістив у виставковому просторі більшість місця для відпочинку та комфортного огляду експозиції. Така інтервенція у простір виявила начебто так очевидне значення довіри до нього, як до нейтрального й передбачуваного. Колючий чортополох вплетений в експозицію, як технічний елемент став часткою поведінкового експерименту.

Інсталяція отримала одну зі спеціальних премій МУХі 2021.