4 – го листопада відкривається проєкт “Виростаючи крізь тріщини” в рамках Marginal Art Fair в співпраці з Університетом Святого Серця, Хіроо, Токіо (Японія).
Експозиція триівтиме до 28 листопада 2025 року.

Кураторка: Марія Прошковська

Учасниці проєкту:

Влада Ралко
Ліна Романуха
Ольга Кузюра
Анна Звягінцева
Марина Толутто
Марія Прошковська
Люся Ничай


Кураторський текст Марії Прошковської:

Участь українського проєкту на японській Marginal Art Fair та виставці в Токійському католицькому університеті розкриває діалог між досвідом маргінальних, (пост-)травматичних, кризових і трансформаційних процесів в яких перебуває українське суспільство та підходами emerging strategies - стратегій, що не формуються згори вниз, а народжуються знизу вгору, органічно, через постійне реагування на зміни, непередбачуваність, хаос і мережеву взаємодію.
Україна зараз переживає критично складний історичний період, в якому мистецтво відіграє роль фасилітатору соціальних, культурних і політичних трансформацій.

Проєкт демонструє, як нові художні стратегії виникають саме з досвіду спільнот у стані постійної невизначеності: через самоорганізацію, взаємопідтримку, інтимність, імпровізацію, та гнучкість перед лицем небезпек та руйнувань. Український досвід маргінальності - не як відсутності центру, а як гнучкості і багатоголосся - є глибоко резонансним для аудиторії Marginal Art Fair у Японії, країні з власним досвідом травм, деструкції, радикальних трансформацій та відродження.

Самоорганізація, горизонтальні мережі підтримки, колективна і радикальна турбота, фрагментарність наративу - саме ці риси формують нову екологію співбуття в Україні сьогодні і це активно відображається в мистецьких дослідженнях та процесах. Проєкт об'єднує мисткинь, чия практика балансує між інтимністю дому й публічністю катастрофи.

Основними концептуальними векторами проекту є: Крихкість як метод (роботи, що визнають ламкість середовища); Ритуали спільної присутності (нові форми догляду, співпереживання та адаптації у спільнотах); Чутливість до контексту (постійна адаптація до нових соціальних, екологічних та політичних змін).
Проєкт "Виростаючи крізь тріщини" - це постійна подія у стані здійснення. Роботи за відчуттями незавершені, змінні, гнучкі. Це не виставка готових творів, а простір перебування в процесі.

Мисткині проекту "Виростаючи крізь тріщини" - це ті, хто створює простір для колективної турботи, свідомого слухання, співпереживання та підтримки. Цей проект є полем живої непередбачуваності де вразливість не є слабкістю, а натомість стає джерелом народження нових форм.